Урок № 4. Діалектні та просторічні слова

Мотивація навчальної діяльності. (Прочитай текст.)

   Є серед безмежних просторів край, де мріють у синій далині гори, буйні праліси. Там чути могутній шум гірського потоку.

   Інший край, інші звичаї... А скільки особливостей життя людей! Їхня культура віддзеркалюється в мові, то цілком природно чекати там і слів, не таких, як скрізь. Їх важко зрозуміти полтавцю, киянину. Щоправда, деякі з цих місцевих слів стали загальновідомими. Адже всі знають, що таке трембіта, полонина, верховина, коломийка. Та, мабуть, тільки жителі Верховини користуються словами «плай» (гірська стежка), «вагаш» (дорога, якою ходять овечі отари), «бовчар», «бовгар» (пастух, що випасає корів), «флояра» (сопілка). Тільки там одягають кептар (короткий вишитий кожушок), крисаню (бриль), катрінку (жіночий одяг на зразок плахти), гачі (білі шгани) (За А Матвієнко).

Дай відповіді на питання:

1. Про яку місцевість ідеться в тексті?

2. Які слова жителів Верховини важко зрозуміти без пояснення?

3. Які із слів верховинців стали загальновідомими?

Вивчення теоретично матеріалу (Завдання: Прочитай. Переглянь відео та ілюстрації)

    Діалектними називаються слова, що вживаються лише мешканцями певної місцевості: когут — півень; банувати — жалкувати, тужити; мольфар — чарівник; звори — урвища, Деякі діалектні слова стають загальновживаними: трембіта, полонина.

     Письменники у своїх творах уживають діалектизми для кращого відображення мовлення мешканців певної місцевості, їхніх звичаїв, побуту. У тлумачному словнику при поясненні діалектних слів подається скорочення діал.

Формування навичок і вмінь. Закріплення вивченого матеріалу. (Завдання. Виконайте практичні вправи. Уважно користуйтеся інструкцію до них).

Продовж речення: